<<
>>

Вищі багатоклітинні

Тип кишечнопорожнинні (Coelenterata)

Тип кишечнопорожнинних відноситься до вищих багатоклітинних. У них уже диференційована тканина, є нервова система, в переважній більшості чітко виражена індивідуальність окремих осіб.

Відомо близько 9 тис. видів кишечнопорожнинних, які живуть переважно в морях. Одні з них вільно плавають, другі ведуть прикріплений спосіб життя. До цього типу належать сучасні гідрокорали (або гідри), медузи, коралові поліпи і актинії (реброплави).

Тіло кишечнопорожнинних має вигляд відкритого на одному кінці двошарового мішечка, стінки якого складаються із ентодерми і ектодерми, а між ними буває безструктурна слизиста речовина, що, як і в губок, зветься мезоглеєю. Між стінками у багатьох кишечнопорожнинних бувають тонкі опорні пластинки. Мішечок виконує функцію шлунка. Органами нападу і захисту служать жалючі клітини, які містяться в ектодермі щупалець. Всі кишечнопорожнинні за особливістю внутрішньої будови підрозділяються на 3 класи: гідроїдні, медузи і коралові поліпи.

Клас Коралові поліпи (Anthozoa). Коралові поліпи утворюють найбільшу за кількістю підкласів і найбільш організовану групу кишечнопорожнинних. Це виключно морські одиночні і колоніальні організми, що ведуть прикріплений спосіб життя. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порожнина розділена перегородками на камери. За розмірами вони значно більші від гідроїдних. У них відсутня зміна поколінь і медузна стадія. Є ще ряд менш помітних відмін.

Колоніальні корали часто утворюють коралові рифи. Вони живуть переважно на глибині до 20-40 м, в теплій воді (не менше 200 середньорічної температури), при солоності близько 3,5 0/00. Вода повинна бути чистою, але з планктоном і достатньою кількістю кисню.

Окремі корали живуть на різних глибинах, іноді до 2000 м.

Навколо ротового отвору у коралових поліпів розташований віночок яскраво пофарбованих щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти.

Від цього і пішла латинська назва класу – Anthozoa (Anthoz – квітка, zoon – тварина).

Більшість коралів виділяє тверду вапнисту трубочку або чашечку – скелет. Всередині трубочки можуть бути радіальні перегородки – септи, а також горизонтальні перегородки – днища. Вапнисті скелети окремої особи коралів називаються коралітами.

Клас коралових поліпів поділяється на 6 підкласів: табуляти, хететиди, геліоліти, чотирьохпроменеві, шестипроменеві, восьмипроменеві.

Підклас табуляти (Tabulata). Це група колоніальних коралів, що жила і вимерла в палеозої. У них добре розвинені днища і в меншій мірі – септи. Від цієї особливості і пішла назва (лат. tabyla – “днище”, “дошка”).

Колонії бувають масивні, коли окремі кораліти прилягають один до другого, бувають кущові – коли кораліти відокремлені один від одного або торкаються один одного. Є корали, що стелилися, утворивши ланцюжки або сітки. Кораліти з`єднуються за допомогою пор, канавок, трубочок.

Характерні представники табулят: роди фавозитес, халізитес і сирінгопора.

Рід фавозитес (Fovosites) складається з довгих призматичних прилеглих одна до одної коралітів, що нагадують медові щільники (favus – медовий щільник). Септи відсутні або в стадії зародження (ордовик-перм).

Рід халізитес (Chaljsites) – колонія складається з трубчастих, сплюснутих коралітів, що розташовані ланцюгоподібними рядами (halisis – ланцюг). Днища виражені добре і їх багато, септи – відсутні (силур-девон).

Рід сирінгопора (Siringopora)– кораліти складаються з пористих зігнутих трубок (sirings – “трубка”), стінки яких не торкаються між собою, а з`єднуються поперечними трубочками. Днища ввігнуті, септи виражені слабо (силур-карбон).

Підклас хететидів (Chaetetida)– це вимерлі морські колоніальні кишечнопорожнинні, систематичне положення яких вияснилось недавно. Скелет хететід складається з великої кількості прилеглих одна до одної комірок, багатокутного або округлого вигляду (при поперечному перетині), які створюють пластини або округлі форми.

Діаметр коралітів 0,15-1,2 мм. Стінки комірок суцільні, але внутрішня їх частина поділена численними днищами.

Хететиди з`явились в ордовиці, а розквіт їх припадає на карбон. Вимерли в еоцені.

До підкласу геліолітів (Heliolitoidea) відносяться вимерлі палеозойські одиночні корали, що мали масивні скелети. Кораліти геліолітів округлі в поперечному розрізі, з добре розвиненим днищем і постійним числом септ (ордовік-девон).

Чотирьохпроменеві корали (Tetracoralla) (з підкласу зоонтарій) – це палеозойські колоніальні і одиночні коралові поліпи. Одиночні корали мають рогоподібну (зігнуту), конічну, циліндричну або призматичну форму. Колонії також мають різну форму – масивну або гіллясту. Септи ділять порожнину коралітів на вертикальні комірки. Утворення септ іде від одиночної перегородки до шести першого порядку. В подальшому їх закладка відбувається тільки в чотирьох секторах. Звідси і пішла назва – чотирьохпроменеві.

Крім днища і септ всередині кораліта утворюється вапнистий стержень. Стінки одиночних коралітів часто покриті зморшками, або ребрами. Є корали, у яких кораліт закривається кришечкою.

Характерний представник чотирьохпроменевих коралів – рід зафрентіс (zafrentis), що є одиночним коралом, зігнутим у вигляді рогу, з численними радіальними септами. Днища виражені добре, стержень відсутній, на поверхні коралу – зморшки (силур-карбон).

Шестипроменеві корали (Hexacoralla) – до цього підкласу належать значно розповсюджені одиночні або колоніальні коралові поліпи, у яких навколо рота розміщена велика кількість щупальців, як правило, кратна шести. Днища та інші вапнисті утворення розвинені слабо. Ці корали відомі з початку мезозою і широко представлені в сучасних морях. Колонії з ряду мадрепорових (склерактиній) мають різноманітну форму і розміри: масивні, пластинчасті, гіллясті і меандричні. Корали цього ряду утворювали рифи ще в геологічному минулому.

Одиночні корали мають конічну, дископодібну або рогоподібну форму.

Восьмипроменеві корали (Oktocoralla).

До цього підкласу належать тільки колоніальні корали, у яких навколо рота розташовано 8 щупальців, а в травневій порожнині є 8 перегородок. Колонії цих коралів мають дуже різноманітний зовнішній вигляд і, як правило, підтримуються хітиновим або вапнистим скелетом. Скелет складається із окремих спікул, які розсіяні в мезоглеї або з`єднуються у твердий скелет різної форми: трубчастий або осьовий.

У викопному стані восьмипроменеві корали зустрічаються досить часто, починаючи з тріасу, а в сучасних морях – переважно в тропічних зонах, а серед них є “морські пера”, червоний корал та ін., що використовуються в ювелірній справі.

Таким чином, кишковопорожнинні у викопному стані представлені значною кількістю таксономічних одиниць. Вони мають далеко не ідеальну збереженість, але, не дивлячись на це, можуть дати цінну біологічну і стратиграфічну інформацію.

За зовнішнім виглядом, як правило, неможливо визначити рід чи вид коралів, але їх можна віднести до групи чи більш високих таксонів, що також має стратиграфічне значення. При визначенні родів і видів звертають увагу на внутрішню будову: особливості, положення і розмір септ, днища та ін.

Багато товщ вапняків палеозою і мезозою складені цілком або частково з рифоутворюючих коралів.

Враховуючи різні умови проживання кишковопорожнинних, можна по їх залишках встановити фізико-географічні умови морів минулих епох. Тип моховатки (Briozoa)

Моховатки – прикріплені колоніальні тварини, що живуть переважно в морях. Колонії мають вигляд моху або лишайнику, з чим і пов`язана їх назва (brio – “мох”, zoon – “тварина”). Вони зустрічаються у вигляді маленьких кущиків або округлих тіл, а також у вигляді плівок або кірок, що покривають підводні предмети. Деякі колонії мають вигляд сітки. Живуть вони переважно на глибинах до 500 м, але опускаються і до 5700 м. Колонії моховаток налічують в собі багато осіб (зооід), що розміщуються в окремих хітінових або вапнистих комірках. Величина окремої особи, що рідко перевищує 3 мм, має мішечкоподібне тіло, зверху з ротовим отвором, навколо якого є віночок з щупальців.

Внутрішня організація моховаток значно складніша, ніж кишковопорожнинних, але їх колонії утворюються також шляхом поділу і багато з них нагадують гідроїдних поліпів.

У викопному стані моховаток знайдено близько 15000 видів. Відомі вони ще з ордовицького періоду.

Таким чином, як і найпростіші, нижчі і вищі багатоклітинні є важливими керівними залишками і породоутворюючими організмами. Вони також дають можливість встановити особливості давніх морських басейнів, що утворили багато коралових і моховаткових рифів. Так, моховатки роду мембраніпора в неогеновому періоді утворили рифи в районі Керченського і Таманського півостровів (в напівсолоному морі).

<< | >>
Источник: Лекції з геолгії.

Еще по теме Вищі багатоклітинні:

  1. 53. Оспоримые сделки: основания, условия, последствия и момент недействительности.
  2. Моделирование методом конечных элементов. Численный эксперимент
  3. Химченко Алексей Игоревич. ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЩЕСТВО: ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2014, 2014
  4. Комбинационные резонансы аддитивно-разностного типа
  5. Модели движения воздуха в воздушных пространствах конструкций вентфасадов при турбулентном режиме
  6. Моделирование теплопотерь в конструкции вентфасада с учетом скорости ветра и термического сопротивления вентилируемого воздушного пространства с отражательной теплоизоляцией
  7. Выводы по главе
  8. Влияние активаторов на зарядно-разрядные процессы
  9. 3.4. Обращения граждан.
  10. Заключение
  11. 9.3. Виды административного принуждения
  12. Общая характеристика исследования
  13. 16.2. Способы обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
  14. Проблема выявления собственно церковнославянизмов и церковнославяно-русских полисемантов в идиолексиконе Вяземского: некоторые процедуры и результаты
  15. ПРИЛОЖЕНИЕ
  16. Формирование представлений о личностных и профессионально важных качествах идеального школьного учителя в 1900-1920 гг.
  17. Право на удовлетворение иска и право на получение судебной защиты
  18. Психолингвистический анализ современной медианоминации