<<
>>

Поняття про рухи земної кори.

Земна кора зазнає переміщень у різні боки в результаті дії сил, що зароджуються в надрах нашої планети. Там, в результаті розпаду радіоактивних елементів відбувається її розігрівання.

Розплавлена речовина починає рухатись і з`являються конвекційні течії. Рухи можуть виникати в результаті притягання Землі Сонцем і Місяцем та під впливом дії на земну кору обертальної (ротаційної) сили. Всі названі сили діють постійно, а тому і рух кори відбувається завжди – навіть на тих територіях, які ми звикли ще зі школи називати стійкими, тобто на платформах.

Ці рухи дуже різноманітні, як за швидкістю так і напрямком. Одні ділянки можуть повільно коливатись по вертикалі (на платформах), інші – швидко і навіть різко – рухомих областях під час землетрусів. А величезні літосферні плити повільно рухаються переважно в горизонтальному напрямі, або точніше - по сферичній поверхні астеносфери. Крім того, вони нерідко відбуваються і по діагоналі під різними кутами.

В результаті цих рухів, які почалися з часу утворення зем­ної кори (4,6 млрд. років тому), появились гірські системи, океани і моря, великі западини на континентах. Найкраще результати рухів можна спостерігати в горах, де вони виражені у вигляді різних за формою складок і розривних порушень. Про них, як говорилось в історичному огляді, вже писали вчені середньовіччя. Сьогодні ці рухи і їх наслідки вивчає геотектоніка – одна з галузей геології. Отже, тектонічні рухи - це переміщення мас (порід) земної кори, що ви никають в результаті дії переважно внутрішніх сил 3емлі і які призводять до змін у її будові.

Згідно загальновизнаних положень геотектоніки, рухи поділяються на коливальні, коливально – хвильові, регматичні і дислокаційні. В свою чергу дислокаційні рухи підрозділяються на складкоутворюючі і розривоутворюючі. Розглянемо їх послідовно.

Коливальні рухи земної кори ще називають епейрогенічними (від грец.

hpeiroz – суша і genoz – походження ). Це рухи, що характеризуються повільним підняттям і опусканням великих територій земної кулі, що призводило в минулі епохи до підняття материків або до їх опускання нижче рівня Світового океану. Ці епохи іноді називають відповідно геократичними і таласократичними. На коливальні рухи накладаються коливально-хвильові, які проявляються частіше і характеризуються тим, що по материках ніби проходять хвилі: в одних місцях земна кора підіймається, в інших – опускається.

Про коливальні і коливально-хвильові рухи земної кори можна дізнатися, проаналізувавши розрізи товщ осадочних порід морського походження. В них нерідко спостерігаються перерви в послідовності осадконагромадження. А послідовність – це значить їх утворення відповідно до геохронологічної шкали, де кожний наступний шар, якщо рахувати знизу-вверх, все молодший і молодший. Ці перерви – не що інше, як неповний або повний розмив шарів, що утворились в морі під час попереднього прогинання території. Верхня товща осадочних порід свідчить про наступне опускання земної кори, під час якого відбувалось нове нагромадження порід на дні басейну.

Про наступ і відступ моря при коливальних і коливально–хвильових рухах свідчить також наявність так званих базальних (нижніх) шарів в осадочній товщі, або уступи давніх берегів далеко від моря (уступи морських терас) про що буде сказано далі при вивченні геологічної діяльності моря.

Проходить багато тисяч і навіть мільйонів років, і ці рухи можуть змінитись на протилежні. На ту територію, яка опуститься – прийде море. Так як воно покриває континент, його називають епіконтинентальним – на відміну від морів, що появляються в геосинклінальних областях. Та частина континенту, яка в цей час була покрита морем, може піднятися і звільнитися від нього. Можуть бути випадки, ко­ли суша не встигне опуститись нижче рівня Світового океану і знову почне підійматись. Прикладом є Скандинавія, яка почала рухатись вверх, так і не опустившись нижче рівня моря.

Підняті території зазнають денудації (лат. denudatio – руйнування) – процесів руйнування гірських порід водними потоками, льодовиками, вітром та іншими факторами і перенесення продуктів руйнування до нижчих ді­лянок земної поверхні.

Коливально-хвильові рухи можуть охоплювати як материки так і дно океанів.

Розпізнаються розглянуті рухи після детального вивчення геологічних розрізів і порівняння їх на великих територіях.

Тиск переміщених мас мантійної речовини та космічні сили призводять до так званих регматичних рухів, які відбуваються разом з коливально-хвильовими, але відрізняються тим, що рухаються великі блоки земної кори по глибинних розломах – тих, що розсікають всю земну кору. 3 ними пов'язано, як уже зазначалось, зональне поширення магматизму і утворення рудних корисних копалин.

Коливально-хвильові і регматичні рухи призводять до утворення в земній корі різноманітних великих структурних форм: щитів і платформних плит, а в їх межах плит – авлакогенів, синекліз, різних за величиною і глибиною западин і піднять. Фундамент платформ і океанічне дно розділяються на великі блоки.

Рухи земної кори відбуваються також в результаті збільшення або зменшення тиску на її поверхню льодовиками, великими водними басейнами (навіть водосховищами), масами гірських порід ( великого нагромадження чи вибирання їх в певних місцях. Такі рухи земної кори називають компенсаційними.

Є багато методів вивчення динаміки тектонічних рухів і форм, що появились в результаті цих рухів. Свої методи мають такі розділи геотектоніки як структурна геологія палеотектоніка і неотектоніка. Багато про ці рухи земної кори можуть розповісти результати геофізичних і геоморфологічних досліджень.

Дислокаційні (лат. dislocus – порушене мiсце) рухи кори слід розглядати як кінцевий результат процесів, які почалися ще в мантії. Складкоутворюючі або плікативні (від лат., plicatilis – складаю, згортаю) і розривоутворюючі або диз`юнктивні (від лат. disjunctio – роз'єдную, розрізняю) рухи і форми вивчає структурна геологія.

Прояв рухів земної кори у часі, появу і розвиток різних за формою і величиною структур вивчає історична геотектоніка.

<< | >>
Источник: Лекції з геолгії.

Еще по теме Поняття про рухи земної кори.:

  1. Полианилин
  2. §5 Перспективы совершенствования процессуального законодательства в сфере реализации права на судебную защиту (вместо заключения)
  3. РЕКОМЕНДУЕМАЯ ЛИТЕРАТУРА И ИСТОЧНИКИ
  4. ЗАКЛЮЧЕНИЕ
  5. ГЛАВА 2. МЕТОДЫ СОЗДАНИЯ И ИССЛЕДОВАНИЯ НАНОСТРУК- ТУРИРОВАННЫХ ЭЛЕМЕНТОВ И ТОКОНЕСУЩИХ МАСС
  6. В процессе формирования (в активной массе)
  7. Список литературы
  8. Методы исследования коммуникативной эффективности медианоминации
  9. Свинцовый сурик
  10. §3 Суд в механизме реализации права на получение судебной защиты
  11. 2.3 Право на предъявление иска и право на обращение в суд за судебной за­щитой
  12. Подходы к оценке опасности дефектов КРН, реализуемые в нормативной доку­ментации
  13. Роль углерода
  14. Пример развития дефекта КРН, приведшего к аварии
  15. Субъекты права на судебную защиту и субъекты механизма его реализа­ции
  16. Углеродные структуры
  17. Подготовка дела к судебному разбирательству. Примирительные процедуры
  18. Производство в кассационной инстанции