<<
>>

Підсумки

З викладеного вище витікає, що рослини мають важливе стратиграфічне і породоутворююче значення: допомагають встановити вік осадочних шарів, встановити палеогеографічну обстановку і зрозуміти утворення торфу, вугілля, сланців – тобто породоутворюючу роль.

Але породи утворюють як наземні так і водні рослини – водорості. Як було сказано, першими на нашій планеті ще в архейській ері появились синьо-зелені водорості. Збереглись вони в сланцях у вигляді тоненьких ниточок. Пізніше ці водорості почали залишатись на мілководді морів мінеральні утворення, яких назвали строматолітами. Коли їх нагромаджуються багато – утворювались рифи, які були схожі на коралові. З них потім утворились деякі родовища мармуру.

Від залишків цих водоростей утворились також схожі на вугілля (але не горючі) породи під назвою шунгіти (від села Шунга в Карелії). З інших водоростей, яких уже було багато в ранньому палеозої, утворились горючі сланці. Їх добувають, зокрема, у Прибалтиці під назвою кукерсити. Там, на глибинах від 75 до 150 м шахтним або відкритим способом розробляють їх пласти, що мають товщину переважно від 1,6 до 3,4 м.

Видатною подією в історії біосфери був вихід у силурійському періоді на суходіл перших наземних рослин риніофітів, предки яких збереглись і до наших днів під назвою псилофітів.

В середині девонського періоду почала розвиватись більш високоорганізовані деревовидні: плаунові, членистостеблові і особливо папоротеві. В кінці цього періоду вони вже утворювали перші на Землі ліси.

В кам’яновугільному періоді рослинний світ був представлений уже цілими групами плауноподібних, членистостеблових і папоротевих. Значного поширення набули кордаїтові і глоссоптерієві – представники примітивних голонасінних. Великі простори материків були покриті лісами з висотою дерев до 30-40 м. Такому поширенню деревовидної рослинності сприяв теплий і вологий клімат. Величезні простори були заболоченими.

З дерев, які відмирали протягом тисячоліть і перекривались осадочними породами, утворилось вугілля.

В мезозойській ері рослинний світ змінювався теж дуже поступово. В тріасовому і юрському періодах переважали папороті, хвощі, гінкгові, хвойні і цикадові. Але у верхньокрейдовій епосі панівними були дуб, бук, верба, береза, лаври, магнолії, евкаліпти – тобто, як кажуть, кайнофітна флора, яка переважає і зараз. Отже, характер рослинності свідчить про те, що майже протягом усієї мезозойської ери клімат на усіх материках (навіть у Антарктиді) був теплим або помірним. Це сприяло активному вугленагромадженню і зокрема, утворенню родовищ вугілля Вілюйського басейну, Казахстану, Узбекистану, Туркменії, Грузії та ін.

Упродовж кайнозойської ери (переважно в палеогені) нагромадились поклади, головним чином, бурого вугілля. Його багато в межах України, зокрема Дніпровському буровугільному басейні і Закарпатті. Багато його в Росії (Підмосковський і Ленський басейни), в Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії і Болгарії.

Сучасна рослинність в заболочених місцях утворює великі поклади торфу. Його використовують не тільки як паливо та органічне добриво, а й для одержання аміаку, парафіну, оцтової кислоти, антисептиків тощо. З торфу утворюється лігніт – перехідна порода до бурого вугілля. З останнього в надрах Землі під великим тиском і при підвищеній температурі утворюється кам’яне вугілля. І тільки при ще більшому тиску і температурі до 5500С воно переходить у антрацит – дуже щільне, важке, з металічним блиском вугілля.

А кому невідомий янтар? Його в народі називають бурштином, і використовуються не тільки для прикрас, а й для виготовлення високоякісних лаків, у фармакології, парфумерії, кольоровій фотографії, сільському господарстві (як прискорювач росту) тощо. Це викопна смола дерев родин соснових, кипарисових та інших, які росли на великих територіях в палеогеновому періоді. Потрапивши в морські осадки, смола під впливом фізико-хімічних процесів перетворились у янтар.

З гігантських дерев араукарій, що росли на материках в мезозойській ері в результаті бітумізації деревини утворився чорний янтар, який в геології називається гагатом. Його можна збирати на території Кримського заповідно-мисливського господарства біля с. Шовковичне в покинутих копальнях.

Нерідко в природі бувають випадки, коли дерево не перетворюється у торф і вугілля, а будучи захороненим під шари порід, кам’яніє. Це відбувається тому, що органічна речовина заміщується мінеральною – переважно кремнеземом. Дерево може зберігати властиву йому світлу фактуру, що і дозволяє виготовляти з нього різні художні вироби.

Отже, все, що залишилось в надрах Землі від давньої рослинності, людина може бути використаним як в науковому так і в практичному значенні.

<< | >>
Источник: Лекції з геолгії.

Еще по теме Підсумки:

  1. 21. Исполнение опекунами и попечителями обязанностей в отношении подопечного. Распоряжение и доверительное управление имуществом подопечного.
  2. Статистика влияния типа грунтов на распространение КРН
  3. 53. Оспоримые сделки: основания, условия, последствия и момент недействительности.
  4. Моделирование методом конечных элементов. Численный эксперимент
  5. Химченко Алексей Игоревич. ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЩЕСТВО: ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2014, 2014
  6. Комбинационные резонансы аддитивно-разностного типа
  7. Модели движения воздуха в воздушных пространствах конструкций вентфасадов при турбулентном режиме
  8. Моделирование теплопотерь в конструкции вентфасада с учетом скорости ветра и термического сопротивления вентилируемого воздушного пространства с отражательной теплоизоляцией
  9. Выводы по главе
  10. Влияние активаторов на зарядно-разрядные процессы
  11. 3.4. Обращения граждан.
  12. Заключение
  13. 9.3. Виды административного принуждения
  14. Общая характеристика исследования
  15. 16.2. Способы обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
  16. Проблема выявления собственно церковнославянизмов и церковнославяно-русских полисемантов в идиолексиконе Вяземского: некоторые процедуры и результаты
  17. ПРИЛОЖЕНИЕ