<<
>>

Форми збереження викопних залишків організмів

З минулої лекції уже відомо, що органічний світ минулих геологічних епох і закономірності його розвитку вивчає палеонтологія. Ця наука дає величезний фактичний матеріал для вивчення розвитку життя та історії Землі.

Вже давно вчені матеріалістичного світогляду визнали, що геологія і палеонтологія належать до числа наук, які зруйнували консерватизм в поглядах на природу.

Отже, палеонтологія вивчає давній органічний світ по скам`янілих залишках організмів.

В якому ж вигляді зустрічаються залишки давніх організмів у шарах Землі і за яких умов вони збереглись?

Викопні залишки тварин і рослин зберігаються в осадочних і метаморфічних породах у вигляді скелетів або їх частин, відбитків тіла тварин та слідів їх повзання, ходіння і заривання. Крім того, в надрах Землі трапляються обвуглені і скам`янілі залишки деревини, відбитки листя, спори і пилок рослин, плоди і насіння плодів.

Представники тваринного світу минулих епох зберігаються у вигляді скелетів, що належали хребетним чи безхребетним. Але цілими вони, особливо хребетних, трапляються рідко. Як правило, знаходять тільки їх частини, які змінені процесами фосилізації (див. далі).

В породі може відбитись не тільки зовнішній вигляд черепашки, а навіть утвориться внутрішній зліпок – так зване ядро. Наприклад, в тих випадках, коли внутрішня частина черепашки заповнюється осадком і потім вона зникає. Таке ядро називається внутрішнім, бо являє собою ніби внутрішній зліпок. Якщо та ж черепашка повністю розчинилась (аж до зовнішнього краю стінки) і збільшена пустота заповнилась мінеральною речовиною, то утворюється зовнішнє ядро, на якому видно усі деталі її поверхні.

Звичайно, залишки організмів зберігаються в різній мірі. Це залежить від багатьох причин. Перш за все, відзначимо, що практично безслідно зникають тварини, які не мають скелет. Зберігаються ті залишки організмів, які мають твердий мінеральний скелет.

Та і вони зникають безслідно, якщо попадають у несприятливі умови. Приклад – зникнення скелетів бізонів, що жили величезними стадами в американських преріях. Найкраще зберігаються скелети і черепашки в карбонатних породах, глинистих сланцях, у вічній мерзлоті. Про це свідчать численні знахідки у відкладах палеозою Поділля, заморожені мамонтів на території Сибіру і в басейні ріки Колими.

Рослини у викопному стані цілими зустрічаються дуже рідко – в більшості випадків обвуглені або мінералізовані частини рослин, звичайно ті, що мають мінеральний скелет або за своє життя мали здатність до мінералізації. Наприклад, водорості з вапнистим чи кремінним скелетом – червоні, зелені, пірофітові, діатомові.

Залишки рослин, що зберегли в тій чи іншій мірі рослинну речовину, носять назву фітолейм (обвуглені листочки, спори, пилок, насіння, плоди). При повному розкладанні органічної речовини залишаються сліди рослин у вигляді відбитків листя, кори чи форм внутрішніх порожнин.

В палеонтологічної науки є цілі розділи, які вивчають умови життя і поховання. Так, наприклад, є розділ палеоекологія (від грец. оikos – оселя, середовище), який вивчає зв`язки організмів геологічного минулого з навколишнім середовищем і між собою. У переважній більшості палеоекологічне вивчення здійснюється для невеликих територій і короткого геологічного часу, але результати його при узагальненні всіх даних дають можливість встановити загальну історію розвитку життя на Землі і екологічну обстановку окремих територій. Однак, слід мати на увазі, що в зв`язку з неповнотою палеонтологічної інформації, ми ніколи не зможемо повністю відтворити умови життя на Землі і розшифрувати всю історію.

Умови проживання організмів можна розпізнати також за характером осадків, їх потужності та особливостей залягання. Для цього потрібно знати умови осадконагромадження в різному середовищі, його темпи, причини змін у заляганні шарів.

Так як палеонтологія відноситься до циклу біологічних наук, то вона тісно пов`язана з неонтологією – розділом біології, що вивчає сучасний органічний світ: будову, функції, родинні зв`язки, індивідуальний розвиток, взаємовідношення з оточуючим середовищем і між собою тварин і рослин.

Ці ж питання виникають при вивченні залишків органічного світу, що знаходяться в осадочних породах минулих геологічних епох. Провести межу між палеонтологією і неонтологією буває важко в тих випадках, коли об`єктами вивчення є мало змінені залишки організмів, що трапляються в наймолодших (голоценових) відкладах.

Інший розділ палеонтології, що вивчає закономірності процесу поховання організмів і утворення місцезнаходжень викопних залишків, називається тафономією (від грецьких taphos – могила і nomos – закон). При цьому встановлюється ступінь сприятливості для захоронення залишків організмів як у воді, так і на суходолі. Отже, це розділ про утворення захоронень залишків організмів.

Слід відзначити, що організми селяться в певних місцях поверхні суходолу або дна водойм, тобто локально. У зв`язку з цим ділянки суходолу або водойми, які мають певні фізико-хімічні та біологічні умови, називають біотопами, а організми, що знаходяться в біотопах, називають біоценозами. До складу біоценозів входять, звичайно, різні організми чи рослини, але називають їх за перевагою певних видів (наприклад, устричний чи ламінарний біоценози).

Організми, що входять у біоценози, по різному можуть реагувати на зміни солоності, температури, тиску. Одні можуть існувати при широких коливаннях цих факторів, інші не переносять навіть незначних змін. Знання пристосувань тварин до різних умов життя має важливе значення при вивченні причин їх вимирання, наприклад, в давніх морських басейнах. Це може бути зміна солоності морів, температурного режиму, глибини тощо. Прикладом може бути проживання з морських молюсків роду кардіум в прісному озері Яплух Одеської обл.

У поширенні палеонтологічного матеріалу є чітка закономірність: найбільше скам’янінь трапляється в шарах порід, що утворились на морському дні, значно менше – в континентальних прісноводних, ще менше – наземних шарах. Дуже рідко простежуються сліди життя в метаморфічних породах. Приклад: у мармурових плитах Київського метро на станції “Університет” видно контури черепашок амонітів, що відносяться до класу головоногих молюсків.

Утворення скам`янінь відбувається в три стадії: їх нагромадження, захоронення і скам’яніння (або фоссілізацію).

<< | >>
Источник: Лекції з геолгії.

Еще по теме Форми збереження викопних залишків організмів:

  1. 16.2. Способы обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
  2. Проблема выявления собственно церковнославянизмов и церковнославяно-русских полисемантов в идиолексиконе Вяземского: некоторые процедуры и результаты
  3. ПРИЛОЖЕНИЕ
  4. Формирование представлений о личностных и профессионально важных качествах идеального школьного учителя в 1900-1920 гг.
  5. Право на удовлетворение иска и право на получение судебной защиты
  6. Психолингвистический анализ современной медианоминации
  7. 21. Исполнение опекунами и попечителями обязанностей в отношении подопечного. Распоряжение и доверительное управление имуществом подопечного.
  8. Статистика влияния типа грунтов на распространение КРН
  9. 53. Оспоримые сделки: основания, условия, последствия и момент недействительности.
  10. Моделирование методом конечных элементов. Численный эксперимент
  11. Химченко Алексей Игоревич. ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЩЕСТВО: ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2014, 2014
  12. Комбинационные резонансы аддитивно-разностного типа