<<
>>

Фізичні властивості мінералів.

Фізичні властивості мінералів дадуть нам уявлення про різноманітний і цікавий світ мінералів.

З тієї величезної кількості мінералів у природі, про яку уже говорилось, кожний із мінералів або їх різновидів має властиве йому поєднання фізичних властивостей, яке і відрізняє його від інших.

Ці фізичні властивості тісно пов'язані з їх структурою і хімічним складом. Вони мають велике значення для діагностики мінералів і розуміння їх практичного застосування: в техніці і виробництві – надтвердого алмаза, корунду, кристалічного кварцу, в ювелірній справі – дорогоцінних каменів і металів.

Отже, під фізичними властивостями мінералів розуміють їх колір, блиск, спайність, твердість, густину, прозорість, запах, смак, магнітність та інші. За вказаними властивостями можна визначити багато мінералів і зокрема ті, що вивчатимуть студенти на лабораторних заняттях. Проте, більшість природних матеріалів можна визначити тільки в спеціальних лабораторіях при застосуванні більш досконалих методів: кристалооптичних, кристалохімічних, хіміко-аналітичних, рентгенометричних та інших. За фізичними властивостями можна визначити багато мінералів, що зустрічаються в природі і в першу чергу на території України.

Колір мінералу може бути різним від смоляно-чорного до білосніжного, від криваво-червоного до біло-рожевого, від темно-зеленого до салатно-зеленого, від густо-фіолетового до блакитного і т.д. Часто можна зустріти такий колір мінералів, який навіть важко передати словами. Нерідко він непомітно переходять в інший. Колір мінералу, інтенсивність відтінків, морфологія та інші, на перший погляд непомітні особливості, дають можливість знавцям не тільки визначити мінерал, а й сказати, як він утворився і з якого він родовища: з Південного Уралу, з Житомирщини чи з Бразилії.

Надзвичайно багатий колір мінералів зумовлений багатьма причинами: вбиранням і відбиванням променів світла, хімічним складом мінералу, розташуванням атомів, домішками елементів (хромофорів), які дають їм (часто навіть одному кристалу) різне забарвлення.

Сюди належать домішки хрому, заліза, нікелю, міді та інші.

Хром, наприклад, може надавати мінералам червоного, рожевого, яскраво-зеленого, синього і навіть фіолетового забарвлення, мідь – блакитного і зеленого, кобальт – персиково-рожевого і малинового. Це залежить не тільки від хромофорів, а й від їх кількості та порядку розташування в кристалічній решітці.

Іноді забарвлення мінералів зумовлене незначними "механічними" домішками інших мінералів.

Але, багато мінералів мають постійне забарвлення: галеніт – свинцево-сірий, пірит – латунно-жовтий, малахіт – зелений, кіновар – червоний, графіт – сталево-сірий і т.д.

Слід мати на увазі, що колір мінералу може змінюватись ще і від того, скільки він перебуває на поверхні землі під променями сонця, як довго на нього діяла вода. Впливає на виразність кольору ступінь поліровки поверхні мінералу.

Іноді, крім основного забарвлення мінералів, на його поверхні утворюється тонка плівка з райдужним переливом кольорів. Таке явище називається мінливістю і пояснюється окисленням поверхні мінералів. Проте гра кольорів, яка характерна, наприклад, для лабрадору і опалу, пояснюється інтерференцією світла через прозору частинку мінералу.

Колір риски (колір мінералу в порошку). Багато мінералів у розтертому вигляді мають інший колір. Риску мінералу (порошок) можна легко одержати, якщо провести мінералом по неглазурованій (матовій) поверхні фарфорової пластинки. Ця пластинка має бути твердішою за мінерал. Колір риски мінералу в багатьох випадках є важливою діагностичною ознакою. Наприклад, магнетит і лімоніт в кусках часто мають однаковий колір, але колір риски у магнетиту буде чорний, а у лімоніту бурий, або жовто-бурий; гіпс, крім білого, може бути червоного, жовтого, бурого і сірого кольору, але риска у нього завжди буде біла.

Блиск мінералів є також важливою діагностичною ознакою. Він залежить від здатності мінералу відбивати світло. За блиском мінерали поділяють на три групи: з металічним, напівметалічним і неметалічним блиском.

Металічний блиск схожий на блиск відполірованого металу. Він характерний для мінералів, які є рудами для одержання різних металів (пірит, халькопірит, сфалерит).

Напівметалічний блиск мають мінерали, у яких металічний блиск потускнів (схожий на поверхню зламаного металу – графіт, гематит, кіновар).

Неметалічний блиск поділяється на скляний (кварц, кальцит), жирний, коли поверхня мінералу ніби змазана жиром (нефелін, сірка), перламутровий (тальк, слюда), шовковистий (азбест, селеніт), восковий (опал, халцедон).

Спайність – це здатність мінералу розколюватись або розщіплюватись у певних напрямках, утворюючи при цьому поверхні, які називаються площинами спайності. Спайність властива тільки для мінералів з кристалічною будовою речовини і завжди направлена паралельно до граней або осей мінералів.

Розрізняють п'ять видів спайності:

1) Дуже досконала спайність, коли мінерал легко розщеплюється на окремі листочки або пластинки, утворюючи дзеркально-блискучі площини спайності (слюда, тальк).

2) Досконала спайність – коли мінерал легко розколюється навіть від слабкого удару по ньому на окремі уламки, які мають чітко виражені площини (кам'яна сіль, кальцит).

3) Середня спайність – це характерне поєднання чітко виражених площин спайності з повною їх відсутністю (польові шпати, рогова обманка).

4) Недосконала спайність – це коли на окремих уламках мінералу видно одну або дві слабо виражені площини (апатит, олівін).

5) Дуже недосконала спайність – площини практично зовсім відсутні (кварц, пірит).

Злам – це вид поверхні мінералу, який простежується не по площинах спайності. Злам може бути раковистим, що нагадує ввігнутий відбиток стулки черепашки (кварц, опал); скалкуватий, який має орієнтовані в одному напрямі скалки (азбест, гіпс); землистий, що характеризується шершавою поверхнею – у м'яких і пористих мінералів (лімоніт, каолін); зернистий – спостерігається у мінералів, які мають зернисту будову (магнетит, апатит); ступінчастий (ортоклаз, галеніт).

Твердість мінералів – це здатність їх протистояти зовнішнім механічним діям. Вона визначається дряпанням предметами або іншими мінералами, твердість яких відома. Для визначення твердості мінералів користуються шкалою Мооса (від імені німецького мінералога Фрідріха Мооса). До цієї шкали належать 10 мінералів, що розміщені в порядку збільшення їх твердості. Кожний послідуючий мінерал дряпає попередній. Наведемо шкалу для визначення твердості мінералів:

1. Тальк 6. Ортоклаз

2. Гіпс 7. Кварц

3. Кальцит 8. Топаз

4. Флюорит 9. Корунд

5. Апатит 10. Алмаз

За цією шкалою твердість тальку – 1, кварцу – 7, алмазу – 10.

Слід мати на увазі, що твердість мінералів за шкалою Мооса є відносною. Вона насправді не показує у скільки разів мінерал твердіший від попереднього. Це встановлюється мікротвердометром. За його допомогою виявлено, наприклад, що алмаз твердіший від тальку не в 10, а більше як у 4 млн. разів. А коли дослідили різницю у твердості мінералів, які стоять поряд у цій шкалі, то виявилось, що вона найбільша між корундом і алмазом.

При визначені твердості мінералів, які вкраплені в породу, треба слідкувати, щоб дослідженню підлягав мінерал, а не порода. Це особливо важливо для м'яких мінералів.

Твердість може відрізнятись у різних напрямках кристалів, бо вона належить до тих властивостей, які свідчать про анізотропність кристалів. Так, наприклад, є мінерал під назвою дістен, який має твердість вздовж кристала 4,5, а поперек тієї ж грані 6 (від цього і пішла назва мінералу).У кальциту теж може бути різна твердість: на гранях ромбоедра – 3, а на гранях призми – 4.

Більшість мінералів має твердість від 2 до 7. Твердіші мінерали трапляються рідко. Сюди належать топаз (8), берил (8), гранат (7,5) та єдині мінерали з твердістю 9 і 10 – корунд і алмаз.

Твердість мінералів можна визначити також іншими предметами, у яких вона відома: ніготь – 2, бронзова монета – 3,5-4, скло – 5, стальний ніж – 6, напилок – 7.

Шершуватість і жирність. Розрізняють мінерали, які при розтиранні пальцями дають відчуття шершуватості (дрібнокристалічний опал, боксит) або здаються на дотик жирними (тальк, каолініт).

Гігроскопічність – це здатність мінералів вбирати воду, яка є у повітрі. Є навіть мінерали, які при значній вологості повітря можуть розтанути (карналіт). Нерозчинні мінерали можуть розтріскуватись, увібравши в себе воду.

Пружність – здатність пластинок мінералів пружинити (слюди).

Густина – мінералів змінюється від 0,6 до 23. Ії точно можна встановити тільки в лабораторних умовах.

За густиною всі мінерали поділяються на 4 групи: легкі – з густиною до 2,5 (сірка, гіпс), середні – від 2,5 до 4 (кальцит, кварц), важкі - від 4 до 10 (пірит, галеніт), дуже важкі – від 10 до 23 (срібло, золото, найважчий – платиновий іридій).

Найчастіше трапляються мінерали з густиною від 2 до 5.

Густину мінералів у польових умовах визначають приблизно. Цього можна досягти після певних навичок, порівнюючи його вагу з іншими.

Магнітність – це властивість мінералів притягуватись магнітом або відхиляти магнітну стрілку. Магнітність властива не багатьом мінералам – які мають залізо. Дуже магнітними вважаються магнетит і пірротин (магнітний колчедан). Ці мінерали притягуються в невеликих зернах навіть слабкими магнітами, або намагніченими предметами. Великі маси діють на магнітну стрілку досить сильно. Щоб дослідити на магнітність, мінерал подрібнюється до порошку. Потім до нього торкаються магнітом, або намагміченим предметом. Якщо частки прилипають до магніту, то мінерал має магнітну властивість.

Ковкість і крихкість. Ковкі мінерали при ударі молотком сплющуються, а крихкі розсипаються на дрібні частинки. При дряпанні ножем крихких мінералів - летить порошок, а ковких мінералів –залишиться блискучий слід (маленька борозна).

Горючість і запах. Самородна сірка, деякі сірчані і органічні сполуки (бурштин, озокерит, асфальт) при нагріванні легко загоряються і при горінні дають характерні запахи (янтар – ароматний, сірка – сірчаного газу). Іноді запах відчувається при різкому ударі по мінералу або терті по ньому твердим предметом. Запах сірчаного газу характерний для мінералів піриту і марказиту, часниковий запах – для арсенопіриту (миш'якового колчедану). Якщо терти один об одного два куски фосфориту, то ми відчуємо запах горілої кістки або згорілої головки сірника.

Смак – мають тільки ті мінерали, які добре розчиняються у воді. Галіт (кам'яна сіль) має солоний смак, сильвін і мірабіліт – гіркувато-солоний.

Реакція на розчин соляної кислоти. При дії на мінерал 5-10% розчином соляної кислоти вона починає "кипіти". Таким чином можна легко визначити мінерали класу карбонатів. Електричні властивості, люмінесценція, радіоактивність та інші визначаються в лабораторних умовах.

<< | >>
Источник: Лекції з геолгії.

Еще по теме Фізичні властивості мінералів.:

  1. 53. Оспоримые сделки: основания, условия, последствия и момент недействительности.
  2. Моделирование методом конечных элементов. Численный эксперимент
  3. Химченко Алексей Игоревич. ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЩЕСТВО: ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2014, 2014
  4. Комбинационные резонансы аддитивно-разностного типа
  5. Модели движения воздуха в воздушных пространствах конструкций вентфасадов при турбулентном режиме
  6. Моделирование теплопотерь в конструкции вентфасада с учетом скорости ветра и термического сопротивления вентилируемого воздушного пространства с отражательной теплоизоляцией
  7. Выводы по главе
  8. Влияние активаторов на зарядно-разрядные процессы
  9. 3.4. Обращения граждан.
  10. Заключение
  11. 9.3. Виды административного принуждения
  12. Общая характеристика исследования
  13. 16.2. Способы обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
  14. Проблема выявления собственно церковнославянизмов и церковнославяно-русских полисемантов в идиолексиконе Вяземского: некоторые процедуры и результаты
  15. ПРИЛОЖЕНИЕ
  16. Формирование представлений о личностных и профессионально важных качествах идеального школьного учителя в 1900-1920 гг.
  17. Право на удовлетворение иска и право на получение судебной защиты
  18. Психолингвистический анализ современной медианоминации
  19. 21. Исполнение опекунами и попечителями обязанностей в отношении подопечного. Распоряжение и доверительное управление имуществом подопечного.