<<
>>

Абсолютна геохронологія і геохронологічна шкала

Абсолютна геохронологія ґрунтується на радіоактивному розпаді нестійких ізотопів урану, торію, калію та інших хімічних елементів, які входять до польових шпатів, слюд, олівіну, піроксену, циркону та інших мінералів.

Цей процес відбувається дуже повільно і з постійною швидкістю. Причому, ніякі зовнішні процеси, що відбуваються поза мінералами, не можуть вплинути на швидкість розпаду. Ця особливість і була врахована геологами для визначення абсолютного віку порід. Причому, відлік часу починається зразу ж після викристалізації певної речовини, бо в утвореному мінералі починає діяти замкнута система і продукти розпаду залишаються у мінералі. Тільки висока температура, яка може розплавити мінерал, може вплинути на цю систему. Отже, треба знати, скільки було радіоактивного елемента в мінералі спочатку і скільки вже утворилось продуктів розпаду. Знаючи швидкість розпаду елемента, вираховують, скільки тисяч чи мільйонів років існує радіоактивний мінерал (а значить і порода) в земній корі.

Уран-238 при розпаді наполовину (протягом 4,5 млрд. років) переходить у радій, радон та інші елементи, а в кінцевому результаті – у свинець і гелій. Аналогічні перетворення, тільки втричі повільніше, відбуваються і в торію. Радіоактивний калій розпадається наполовину через 1,3 млрд років і в результаті цього утворюється аргон і кальцій.

Вік наймолодших порід визначають продуктами розпаду вуглецю, який засвоюється рослинністю під впливом космічної радіації. Вуглець С14 утворюється у верхніх шарах атмосфери (в результаті дії космічних променів на атом азоту N14) і зберігається у викопних залишках рослин. Цей метод придатний для визначення віку порід не більше 50-70 тис. років.

Тривалість нагромадження окремих товщ солей або так званих стрічкових глин можна визначити, підрахувавши кількість тоненьких прошарків, які утворюються в літню пору року.

Геохронологічна шкала. Першу спробу періодизації геологічних процесів було зроблено ще в 1822 році. Ґрунтувалась шкала переважно на даних палеонтології, послідовності утворення шарів та чіткості контакту між ними. Потім вона швидко вдосконалювалась і вже в 1841 році були виділені майже всі ери і періоди. В 1881 р. на Міжнародному геологічному конгресі ці підрозділи часу були узаконені і відтоді геологи і природознавці усього світу вживають зрозумілі для них назви ер, періодів і епох. Згодом з`явились доповнення: ери були об`єднані у ще більші інтервали часу – еони. Еон, який об`єднує палеозойську, мезозойську і кайнозойську ери, назвали фанерозойським (від грецьк. “фанерос” – явне і “зоон” – життя), а той, що об`єднує архейську і протерозойську ери назвали криптозойським (від грецьк. “кріптос” – приховане).

Геохронологічна шкала в сучасному вигляді об`єднує дані відносної і абсолютної геохронології. Якщо складають стратиграфічну шкалу (від лат. “stratum”- шар) – то в ній показують акротему, еонотему, ератему, систему, відділ. Однак, у більшості випадків ці дві шкали для зручності у користуванні об`єднують.

Слід зазначити, що наведена нажче геохронологічна таблиця була опублікована у 1974 році. Пізніше до неї були внесені зміни, які головним чином торкнулися найбільш крупних підрозділів. За даними «Стратиграфічного кодексу» 1992 року система сучасних стратиграфічних і геохронологічних підрозділів виглядає так:

Геохронологічні підрозділи

Стратиграфічні підрозділи

Межі тривалості геохронологічних підрозділів, млн. р.
Акрон

Еон

Ера

Період

Епоха

Вік

Акротема

Еонотема

Ератема

Система

Відділ

Ярус

До 2000

1000 – 570

340 – 65

80 – 22

40 – 12

9 - 3

Крім розвитку життя, при виділенні підрозділів геохронологічної і стратиграфічної шкали були враховані також зміни в тектонічних рухах на великих територіях земної кулі.

Від них залежали палеогеографічні зміни, періоди активного руйнування порід на материках і ритми осадконагромадження в морях.

Говорячи про періодизацію порід і подій, потрібно відзначити, що є поняття неповноти геологічного літочислення. Мова йде про те, що в певних місцях не збереглось ніяких шарів якогось часу. Тобто час прийшов, а відповідних відкладів немає. Це спостерігається, наприклад, у тих випадках, коли осадки були знесені екзогенними процесами, або не відклались на якомусь підвищенні. В іншому місці в цей час, наприклад, нашарувались відклади досить великої потужності. Згодом територія, що певний час була без осадочних шарів, опустилась, і на ній відклались молодші шари. Неповнота літочислення попадає у інтервал часу між верхньою і нижньою товщами порід. Він може охопити сотні мільйонів років – наприклад, коли на породах палеозою залягають шари кайнозойської ери. Тоді ми можемо тільки здогадуватись, що породи в якийсь час були змиті (наприклад, у тріасовому періоді), або територія в той час була настільки піднятою, що на ній осадки зовсім не відкладалися.

Таким чином, проблема геохронології вирішувалась упродовж тривалого часу і різними методами, яка в кінцевому результаті має вигляд геохронологічної шкали. Їй відповідає стратиграфічна шкала, що показує певний обсяг утворених порід за різний відтинок часу. Саме тому ці шкали показують разом.

<< | >>
Источник: Лекції з геолгії.

Еще по теме Абсолютна геохронологія і геохронологічна шкала:

  1. Приложение 9 Результаты реализации метода фоносемантического анализа
  2. Специфика отражательной теплоизоляции в наружных ограждающих конструкциях
  3. Церковнославяно-русский полисемант жатва
  4. Ограждающие конструкций с отражательной теплоизоляцией из алюминиевой фольги на внутренней поверхности зарадиаторной стенке
  5. 10. Гражданское правоотношение: понятие, особенности и виды.
  6. Факторы на уровне облигации
  7. 16. Дееспособность физических лиц: понятие и содержание.
  8. 12. Юридические факты как основания гражданских правоотношений. Основания классифицирования, виды.
  9. 63. Понятие и правовая природа сроков в гражданском праве.
  10. Выводы по главе 2
  11. 3.4. Обращения граждан.
  12. Заключение
  13. 9.3. Виды административного принуждения
  14. Общая характеристика исследования
  15. 16.2. Способы обеспечения законности и дисциплины в государственном управлении.
  16. Проблема выявления собственно церковнославянизмов и церковнославяно-русских полисемантов в идиолексиконе Вяземского: некоторые процедуры и результаты
  17. ПРИЛОЖЕНИЕ
  18. Формирование представлений о личностных и профессионально важных качествах идеального школьного учителя в 1900-1920 гг.